1Павел, апостол Ісуса Христа, по повелінню Бога, Спаса нашого, і Господа Ісуса Христа, надії нашої,

2Тимотею, правдивому сину в вірі: Благодать, милость, мир од Бога, Отця нашого, і Христа Ісуса, Господа нашого.

3Яко із ублагав я тебе пробувати в Єфесї, ідучи в Македонию, щоб завітував деяким не инше вчити, 4анї вважати на видумки та не скінчені родоводи, котрі більш роблять змагання, ніж Божого будування в вірі. 5Конець же завітування єсть любов з щирого серця та совісти благої і віри не лицемірної, 6у котрих деякі погрішивши, вдались у пусті слова, 7хотячи бути законоучителями, не розуміючи, нї що говорять, нї об чому впевняють.

8Знаємо ж, що закон добрий, кода хто його законно творить, 9знаючи се, що ве про праведника закон положений, а про беззаконних та непокірних, нечестивих та грішних, неправедних та скверних, про убивць батька й матери, про душогубців, 10про блудників, мужоложників, про людокрадів, брехунів, про тих, що криво присягають, і коли що иншого здоровій науцї противить ся, 11по славному благовістю блаженного Бога, котре менї звірено.

12І дякую Тому, хто скріпляє мене, Хрнсту Ісусу, Господу нашому, що за вірного мене вважав, поставивши мене на службу, 13мене, що був колись хулителем і гонителем і знущателсм, та помилувано мене; бо, невідаючи, робив я в невірстві. 14Намножила ся ж благодать Господа нашого вірою і любовю, що в Христї Ісусї. 15Вірне се слово і всякого прийняття достойне, що Христос Ісус прийшов у мир грішників спасти, між котрими я первий. 16Та ради сього й помилувано мене, щоб на менї первому показав Ісус Христос усе довготерпіннє, на приклад тим, що мають вірувати в Него на житте вічне. 17Цареві ж вічному нетлінному, невидимому, єдиному премудрому Богу честь і слава на віки вічні. Амінь.

18Се ж завітуваннє передаю тобі, сину Тимотею, по пророцтвах, що були перше про тебе, щоб воював ти в них доброю війною, 19маючи віру і добру совість, котру деякі відкинувши, од віри відпали. 20Між ними ж Іменей та Александр, котрих я передав сатанї, щоб навчились не хулити.